Експозиція


110 років з дня народження доцента кафедри ботаніки Гродзінської В.П.

У музеї університету відрилась виставка, яка присвячена ще одній представниці династії Гродзінских – Гродзінській Вірі Пилипівні. Вона більше 40 років віддала науковій та викладацькій праці в Білоцерківському сільськогосподарському технікумі та інституті. Але мало хто знає, що Віра Пилипівна не тільки навчалась у Білоцерківському технікумі, але й закінчила Білоцерківську українську гімназію, яка знаходилась в цій самій споруді…

Народилась Клименко (Гродзінська) Віра Пилипівна в місті Біла Церква у родині пекаря Клименка Пилипа Андрійовича. У 1917-18 рр. навчалась у Білоцерківському двокласному училищі міністерства народного просвітництва. З 1918 по 1921 рр. – у Білоцерківській українській гімназії. 1922-1923 – на підготовчих курсах Білоцерківського сільськогосподарського технікуму. 1923-1926 рр. – у Білоцерківському сільськогосподарському технікумі на агрономічному факультеті. Захистила диплом на тему – «Хороби вироджування картоплі в Петергофському районі під Ленінградом літом 1926 року». У 1926 році працювала на Ленінградській мікологічній станції ім. Ячєвського А. А. 1927-1928 – технік-фітопатолог при Білоцерківській селекційній станції тресту Главцукор. 1928-1932 – викладач Білоцерківського сільськогосподарського технікуму та робфаку, 1932-1941 - асистент кафедри ботаніки та фізіології рослин БЦСГІ. 1942 – старший викладач Краснодарського колгоспного сільськогосподарського технікуму, 1943-1944 – викладач Кінь-Колодязького сільськогосподарського технікуму. 1944-1950 – асистент кафедри ботаніки БЦСГІ. 1950-1972 – доцент кафедри ботаніки та фізіології рослин БЦСГІ.

В музеї університету бережно зберігається альбом історії кафедри ботаніки і фізіології рослин зі світлинами та оригінальні документи Віри Пилипівни: табель успішності (1917/1918 н.р.), свідоцтво про закінчення Білоцерківського сільськогосподарського технікуму (1926).

Гродзінскою В. П. були написані такі наукові праці:

Матеріали до грибної флори Білоцерківщини (1928); Способности к отростанию после скашивания у некоторых многолетних и однолетних бобовых (1941); Некоторые данные о регенерации у полевого осота (1949); Агрономические приёмы в борьбе с полевым осотом (1952); Посібник по учбовій практиці з ботаніки на Агрофаці (1969) та ін.

Окрім наукової та педагогічної діяльності, Гродзінька В.П. була справжньою господинею, матір’ю, яка завжди підтримувала свого чоловіка Михайла Карповича – першого декана агрономічного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту та виховала двох прекрасних синів вчених-академіків, що прославили нашу Україну.

3 грудня 1926 р. народила першого сина Андрія, випускника агрономічного факультету 1954 року нашого інститут, академіка Академії наук УРСР, доктора біологічних наук, професора, академіка-секретаря відділення загальної біології АН УРСР, члена Президії АН УРСР, директора Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР.

5 серпня 1929 р. народжує другого сина Дмитра, академік Національної академії наук України, професор, доктор біологічних наук. Академік-секретар Відділення загальної біології НАН України, Голова Національної комісії з радіологічного захисту при Парламенті України. Завідував відділом біофізики й радіобіології Інституту клітинної біології й генетичної інженерії НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України. Двічі удостоювався звання «Соросівський професор».

2009 р. одній із вулиць Білої Церкви, неподалік будинку де жили брати Дмитро та Андрій Гродзінські разом з батьками, присвоєно ім'я академіків Гродзінських.

Нажаль, ці люди вже відійшли в небуття, але ми пам’ятаємо і шануємо їх імена.

 

Мартиненко О.В., краєзнавець, випускник університету

Поліщук О.В., старший лаборант музею університету


90 років з дня народження нашого випускника, академіка Гродзінського Андрія Михайловича

За багаторічну історію університету тут створилося декілька династій відомих учених, серед них однією з перших можна назвати родину Гродзінських.

Її родоначальником був Гродзінський Михайло Карпович – ініціатор заснування Білоцерківського сільськогосподарського технікуму та перший декан агрономічного факультету технікуму.

Його син Гродзінський Андрій Михайлович – відомий український вчений-ботанік, академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор, засновник сучасної алелопатії та теоретичних основ фітодизайну народився 3 грудня 1926 року в м. Біла Церква Київської області в родині вчителів технікуму.

Після демобілізації з армії у вересні 1950 р. Гродзинський А. М. перевівся з Орловського піхотного училища на навчання до Білоцерківського сільськогосподарського інституту на агрономічний факультет. Закінчив навчання з відзнакою у 1954 році, а 1955 року вступив до аспірантури Інституту фізіології рослин та агрохімії АН УРСР, пізніше перевівся до Інституту ботаніки АН УРСР. У 1958 р. захистив кандидатську дисертацію.

Наукову діяльність присвятив дослідженню хімічної взаємодії рослин, механізмів і дії біологічно-­активних речовин, пізнанню особливостей алелопатії у різних типах рослинності. Особливу увагу приділяв вивченню алелопатичної взаємодії у різних типах рослинності та різних фітоценозах. Захистив докторську дисертацію на тему «Алелопатія в житті рослин та їх угруповань».

Дійсний член АН УРСР. Із 1974 р. і до кінця життя працював академіком-секретарем Відділення загальної біології АН УРСР. Автор понад 300 наукових і науково-публіцистичних праць, у т. ч. 7 монографій. Під його керівництвом підготовлено 4 доктори та понад 30 кандидатів наук. Проводив велику громадську роботу. Був головним редактором журналу «Физиология и биохимия культурных растений» та республіканського міжвідомчого збірника «Интродукция и акклиматизация растений», членом редколегій республіканських та всесоюзних журналів, а також «Червоної книги Української РСР», головою Ради ботанічних садів України та Молдавії.

Наукова і науково-організаційна діяльність А.М. Гродзинського була відзначена урядовими і академічними нагородами: він – лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України, лауреат премії імені М.Г. Холодного АН УРСР, нагороджений орденами «Знак пошани», «Трудового Червоного Прапора» та численними медалями.

Андрій Михайлович пішов з життя 17 грудня 1988 року в розквіті творчих сил і енергії.

Вшановуючи пам’ять нашого випускника, відомого українського вченого-ботаніка, академіка Гродзінського Андрія Михайловича в музеї університету організовано виставку до 90-ї річниці вченого, де представлені оригінальні документи та світлини, пов’язані з його життям і діяльністю.

Мартиненко О.В., краєзнавець, випускник університету

Поліщук О.В., старший лаборант музею університету


Професор Єремеєв Іван Максимович – відомий український і французький селекціонер рослин

У січні цього року виповнилося 130 років від дня народження професора, завідувача кафедри селекції та насінництва БЦСГІ у 1945– 1951 рр. Єремеєва Івана Максимовича.

Вшановуючи пам'ять відомого селекціонера, до ювілейної дати в музеї університету проводиться виставка, на якій представлені цікаві архівні матеріали про життя і діяльність І.М. Єремеєва. З особової справи Івана Максимовича відомо, що він народився 19 січня 1887 року в м. Ромни Полтавської губернії. У 1904 р. закінчив реальне училище в м. Курськ. Навчався в Харківському технологічному інституті з 1904 по 1907 рр. За участь у революційному русі 1905–1907 рр. переслідувався царським урядом і був змушений емігрувати спочатку до Швейцарії, а потім до Франції. Закінчив агрономічний інститут при університеті у Haнcі (Франція) у 1909 р. і отримав диплом «Вищих агрономічних наук».

B 1912–1915 рр. працював на Toпчедepcькій дослідній станції біля Бєлграда (Югославія). Після повернення до Росії Єремеєв І. М. працював на Іванівській і Mиpoнівcькій дослідній станціях. З 1922 р. – професор, завідувач кафедри селекції і насінництва Macлівcькoгo сільськогосподарського інституту селекції і насінництва. B 1934–1941 рр. вчений працював заступником директора з наукової роботи на Ленінградській селекційній станції та при Всесоюзному інституті рослинництва (ВІР). В 1935 р. за його участю вийшло класичне двотомне видання "Теоретичні основи селекції".

У 1936 р. за сукупністю наукових праць йому без захисту дисертації присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук і вчене звання дійсного члена ВАСГНІЛ. З 1941 р. І.М. Єремеєв працював заступником Північно-Двінської селекційної станції, пізніше – заступником директора Ленінградської селекційної станції.

З травня 1945 р. – по серпень 1951 р. працював у Білоцерківському сільськогосподарському інституті завідувачем кафедри селекції. Професор І.М.Єремеєв був блискучим лектором, відзначався ерудицією, енциклопедичними знаннями, високою педагогічною майстерністю, відданістю науці.

З 1951 по 1955 рр. Єремеєв І.М. працював завідувачем кафедри рослинництва і селекції Уманського СГІ (нині Уманський національний університет садівництва - УНУС), до 1957 р. – професор цієї кафедри.

Основні наукові праці присвячені теоретичним і методичним питанням селекції. Іван Максимович вивів нові сорти озимої і ярої пшениць, гречки і зернобобових культур. Під його керівництвом виведений, розмножений і впроваджений у виробництво сорт озимої пшениці Українка 0246, широко відомий не тільки в нашій країні, але і за кордоном; хлібопекарські якості сорту залишаються неперевершеними і сьогодні. Пізніше цей сорт був затверджений ООН як Міжнародний стандарт сильних пшениць.

Помер І.М. Єремеєв 02.02.1957 р., похований на цвинтарі Софіївської слобідки в м. Умань ( за деякими джерелами, у Білій Церкві).

 

Олена Поліщук, старший лаборант музею університет,у

Олександр Мартиненко, краєзнавець, випускник університету